Иегова – Слово , Иегова – Логос ,
Будучи земли и космоса Творцом ,
Во спасенье людям , послан Богом ,
Возлюбившим род людской – Отцом .
Перевоплотился , человек обличьем ,
Тот , кто славою себя покрыл вовек .
Не имел младенец вида и величья –
Иисус Спаситель , Богочеловек .
Этот путь избрал Иисус добровольно .
Он оставил славу , мужем стал скорбей .
И больней побоев , сердцу было больно
За , идущих в ад , беспомощных людей .
Жили люди во грехе и проклятье смерти .
Кровь животных не могла грех людей омыть .
Иисус за грешников стал Святою жертвой ,
Чтобы возлюбивший Бога смог вовеки жить !
Был готов идти Он на любые пытки ,
На страдания и смерть , только бы потом ,
Верные избранники стали жить в избытке
Во священном Царстве , созданым Отцом .
Вынес тридцать девять самых злых ударов ,
ПрОлил Кровь Свою , Спаситель , для того ,
Чтобы Его Кровью был оправдан даром
Всякий , в сердце принявший Его .
Кровь Христа спасает , защищает , исцеляет .
Силу Кровь Его не потеряет никогда !
Всякий возрождённый эту силу знает !
А Христа не принявшим – беда ....
Макс Симаков,
США Олбани
С Богом 13 лет. Не мыслю жизни без Него.
Прочитано 4883 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
